Причастя: що це та як часто причащатися?

Що таке Причастя?

Головне таїнство Православної Церкви, за допомогою якого християни поєднуються із Господом Ісусом Христом через причастя Його Тіла і Крові під виглядом хліба і вина. За Євангелієм, це заповідав робити Сам Ісус. Перші християни, за свідоцтвом книг Нового Завіту, з самого початку збиралися щонеділі для “преломлення хліба” – так в давнину називали Причастя.

За тлумаченням святителя Іоанна Златоуста, Тіло Христове, яке ми приймаємо у святому Причасті, є тим самим тілом Ісуса Христа, що страждало на хресті, воскресло та було вознесено на Небо, а Кров Христова — тією ж самою, що була пролита заради спасіння світу.

Навіщо причащатися?

Причастя є таїнством, яке поєднує християн реально із Богом. В шостій главі Євангелія від Іоанна Ісус Христос розповідає про Себе як про Хліб життя:

“Я – хліб живий, що з неба зійшов: хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу. Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти плоті Сина Людського і пити крови Його, то не будете мати в собі життя. А хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня, бо плоть Моя справді є їжа, і кров Моя справді є питво. Хто їсть Мою плоть і п‘є Мою кров, у Мені перебуває, і Я – в ньому. Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так само й той, що їсть Мене, жити буде Мною”.

За словами святителя Іоанна Дамаскіна, Тіло і Кров Христови очищують людину від усілякої скверни та відганяють усяке зло. Ми стаємо “причасниками Божества”, як пише св. Апостол Петро, “своїми” для Бога, Його народом.

В той самий час ми поєднуємося і один з одним, “тому що усі ми, що причащаємось від єдиного хліба, стаємо єдиним тілом Христовим, єдиною кров’ю і членами один одного”, пише Дамаскін, перефразуючи слова з послання апостола Павла до Ефесян.

В Новому Завіті Церква Божа, тобто зібрання усіх християн, називається Тілом Христовим. Бути в Церкві Ісуса Христа можна тільки через реальне поєднання із Ним, тобто через Причастя.

Причащатися конче необхідно для того, щоб спастися і мати життя вічне. Адже спасіння у православному християнському світогляді — не зовнішня подія для людини (на кшталт зміни гніву Божого на милість), а внутрішнє переродження, здатність людини жити в повноті любові і благодаті через поєднання із Самим Богом.

Чи потрібна сповідь перед кожним Причастям?

Це питання часто турбує православних християн, особливо тих, хто прагне жити активним духовним життям і регулярно причащатися. Відповідь не є однозначною, але вчення Церкви дає нам ясні орієнтири.

Сповідь і Причастя — не одне і те саме

Сповідь (Таїнство Покаяння) — це особисте очищення від гріхів перед Богом. Причастя (Таїнство Євхаристії) — це єднання з Христом через прийняття Його Тіла і Крові. Це два різні Таїнства, але вони тісно пов’язані.

“Хто буде їсти хліб цей, або питиме чашу Господню недостойно, матиме провину перед Тілом і Кров’ю Господніми… Нехай же досліджує себе людина, і таким чином нехай їсть…”
(1 Кор. 11:27–28)

Тому перед Причастям важливе внутрішнє приготування — і якщо сумління каже, що в тобі є гріх, який роз’єднує тебе з Богом, потрібно сповідатись.

Коли сповідь є обов’язковою?

• Якщо в людини є свідомий тяжкий гріх, який порушує її єдність з Богом;
• Якщо давно не було сповіді (кілька місяців або більше);
• Якщо людина вперше чи після тривалої перерви приступає до Причастя;
• Якщо є внутрішній неспокій або докори сумління;
• Якщо є нерозкаяна образа, злоба, гордість;
• Якщо священник рекомендує посповідатись у конкретному випадку.

Коли можна причащатися без сповіді?

• Якщо людина регулярно сповідається (наприклад, кожного посту) і не має тяжких гріхів;
• Якщо вона живе церковним життям, молиться, поститься, перебуває в мирі з ближніми;
• Якщо причащається часто (щотижня або у великі свята), з належною молитвою і приготуванням;
• Якщо духовник дозволяє не сповідатись перед кожним Причастям у такому ритмі.

Достойно і недостойно

“Хто буде їсти хліб цей, або питиме чашу Господню недостойно, матиме провину перед Тілом і Кров’ю Господніми. Нехай же досліджує себе людина, і таким чином нехай їсть від хліба цього і п’є з чаші цієї. Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є осуд собі, не розмірковуючи про Тіло Господнє. Ось чому поміж вами багато немічних і хворих, і чимало помирає.”
(1 Кор. 11:27–30)

До Причастя треба підходити свідомо, розуміючи, що жодна людина у світі не є гідною того, щоби прийняти Тіло і Кров самого Бога.

За святителем Іоанном Златоустом, достойне Причастя — таке, що супроводжується духовним трепетом і гарячою любов’ю, вірою у реальну присутність Христа в Святих Дарах та усвідомленням величі святині.